Інтерпретація та аналіз анкети щодо ставлення учнів 4–8 класів до насильства та булінгу (В опитуванні взяли участь 51 учень)

Мета опитування

Анкета спрямована на вивчення рівня обізнаності учнів щодо проблеми насильства й булінгу, ставлення до агресії, готовності втручатися чи звертатися по допомогу, а також оцінку загального психологічного клімату в класних колективах.

Загальна характеристика вибірки

Учасники: 51 учень (4–8 класи).
Віковий діапазон: 9–14 років.
Форма: анонімне опитування.

Учні цього віку лише формують уявлення про особисті межі, способи реагування на конфлікти та навики звернення по допомогу, тому результати є показовими для профілактичної роботи.

Детальна інтерпретація результатів за блоками запитань

1. Обізнаність щодо необхідності реагувати на насильство

Питання: «Чи потрібно реагувати на насильство, якщо воно скоєне щодо тебе?»
Переважна частина учнів відповіла «Так», що свідчить про:

базове розуміння особистих прав;
усвідомлення того, що насильство — це неприйнятно;
готовність не терпіти образи.

Окрема частина 17,65% («Ні» або «Не знаю») демонструє:

невпевненість у своїх межах;
страх розголошення;
недовіру до дорослих або досвід ігнорування проблеми.

Це вказує на необхідність додаткових бесід про безпечне та ефективне реагування.

2. 3. Наявність насильства та агресії в класах

Питання:

«Чи є насилля з боку школярів у твоєму класі?»
«Учні, схильні до агресивної поведінки або булінгу, є у твоєму класі?»

Переважно учні 72,5% підтверджують наявність окремих агресивних проявів. Зазвичай діти молодшого віку фіксують фізичні прояви (штовхання, забирання речей), старшого — вербальні та соціальні (образи, ігнорування).

Це свідчить про:

існування «ризикової групи» учнів із нестійкою поведінкою;
потребу у превентивних заходах;
недостатній розвиток навичок ненасильницького спілкування.

4. Переважання психологічного чи фізичного насильства

Питання: «Психологічне насильство переважає над фізичним?»

Багато учнів 56,7% зазначають, що психологічне насильство (насмішки, ігнорування, приниження) зустрічається частіше.

Це типовий показник для підліткової групи, де соціальні форми булінгу частіші і болісніші.

Учні 4–5 класів часто ще не розрізняють психологічні форми, тому відповідають «Не знаю». Це свідчить про потребу в освітній роботі щодо видів насильства.

5. Чи є покараними ті, хто чинить насильство

Питання: «Чи завжди суб’єкти, що вчиняють насильство, покарані?»

Більшість учнів 56,86% дають відповідь «Ні». Це може означати:

недовіру до системи реагування;
випадки, коли агресія лишається непоміченою;
думку дітей, що дорослі не завжди об’єктивні;
досвід непрозорого врегулювання конфліктів у школі.

Цей пункт підсилює потребу посилити комунікацію між педагогами та учнями щодо механізмів реагування.

6. Ставлення до агресивної поведінки

Питання: «Особисто ти ставишся до проявів агресії негативно?»

Переважна більшість 64,71% -відповідає «Так», що свідчить про:

сформовану моральну позицію;
розуміння шкідливості агресії;
готовність підтримувати безпечне шкільне середовище.

Окремі «Не знаю» 19,6% можуть означати:

невміння розмежувати агресію та конфлікт;
нормалізацію агресії у сімейному середовищі;
бракує прикладів ненасильницької поведінки.

7. Чи можна ігнорувати булінг

Питання: «Чи можна проігнорувати булінг?»

Більшість учнів 68,63% відповідають «Ні», що свідчить про:

усвідомлення серйозності проблеми;
розуміння небезпеки пасивного спостерігання.

Ті, хто відповідає «Так» 19,6% або «Не знаю» 9,8%, є потенційно вразливою групою — або як свідки, або як можливі жертви, які бояться проявляти активну позицію.

8. Оцінка булінгу як соціальної проблеми

Питання: «Булінг — один із найбільш негативних проявів неадекватної поведінки суспільства?»

Позитивні відповіді 54,9% свідчать про:

достатній рівень соціальної відповідальності;
розуміння шкоди цькування;
емпатію до жертв.

Частина дітей, які відповідають «Не знаю» 29,4%, показують низьку залученість у тему або слабке критичне мислення щодо соціальних явищ.

9. Зв’язок девіантної поведінки з булінгом

Питання: «Чи є девіантна поведінка (куріння, алкоголь, наркотики) основним джерелом виникнення булінгу?»

Більшість дітей 35,3% пов’язують агресію з негативними звичками, що говорить про:

усвідомлення ризиків;
елементарні знання про соціальні девіації.

Невпевнені відповіді свідчать про необхідність проведення занять щодо причин булінгу та впливу оточення.

10. Чи можна уникнути насильства у школі

Питання: «Чи можна уникнути насильства в школі?»

Позитивні відповіді 58,8% — показник того, що діти:

вірять у роль правил та дорослих;
відчувають певну безпеку.

«Ні» 17,6% або «Не знаю» 21,6% — сигнал тривоги:
таким дітям школа здається небезпечним місцем, що вимагає посилення профілактики.

11. Можливість протистояти агресорам

Питання: «Ти можеш протистояти тиску з боку булерів?»

Позитивні відповіді 50,1% свідчать про:

сформовану впевненість;
базові навички самозахисту та асертивності.

Негативні відповіді 33,33% і 21,5% — потенційна зона ризику:
ці учні можуть бути легкою мішенню для агресорів.

12. Чи знають учні, до кого звернутися

Питання: «Ти знаєш, до кого звернутись у випадку булінгу?»

Якщо більшість 94,12% відповіла «Так», це означає:

довіру до шкільної команди;
наявність інформації про підтримку (психолог, класний керівник, соцпедагог).

«Не знаю» 5,9% — потребують повторного інструктажу та додаткових роз'яснень.

13. Готовність підтримати жертву

Питання: «Ти зможеш підтримати жертву третирувань і цькувань?»

Позитивна відповідь 78,4% свідчить про емпатію та соціальну відповідальність.
Негативні відповіді часто пов’язані зі страхом стати наступною жертвою.

Висновок

На основі відповідей можна зробити такі ключові висновки:

Учні добре усвідомлюють необхідність реагування на насильство, але не всі відчувають, що дорослі завжди ефективно реагують.
У класних колективах присутні окремі агресивні учні, що підтверджує потребу у системній профілактиці булінгу.
Психологічні форми насильства переважають, що є типовим для середнього шкільного віку.
Діти в цілому негативно ставляться до агресії, проте частина має пасивну позицію через страх чи невпевненість.
Рівень обізнаності щодо того, куди звертатися, є достатнім, але потребує регулярного нагадування та додаткових роз'яснень.
Учні висловлюють готовність підтримати жертву, що є позитивним індикатором соціальної зрілості.

Кабінет психолога

листопада 29, 2025

#ДітиПротиНасильства