Як не прикро, наразі в школах побутовий комфорт – у пріоритеті, комфорт розуму – у забутті
Культ комфорту невігластва, або Школа з лимонадом
Не очікував, що мій попередній допис «Симптом Сканаві» викличе такий шквал емоцій. Від – «Який Сканаві? Таблицю множення не всі випускники школи знають», до – «необхідно відновити в українських школах радянську модель вивчення математики».
Панове! Проблема не у збірнику задач Сканаві як такому, а у тому, що наша сучасна українська школа все більше нагадує теплу кімнату, де головне – аби нікому не було холодно, сумно, голодно і, боронь Боже, важко. Іншими словами – сучасна школа перестала вчити працювати із складним.
Тож «Симптом Сканаві» – це про втрату того, що можна назвати високою культурою освіти, в основі якої лежить розвиток мислення.
Головне тепер в українській школі – щоб учневі було комфортно. І в цій ситуації мова не йде не побутовий комфорт. Він має бути. Мова йде про комфорт розуму. Але, як не прикро, побутовий комфорт – у пріоритеті, комфорт розуму – у забутті.
Колись збірники задач із математики М. Сканаві викликали в учнів і піт на чолі і бажання жбурнути зошит за вікно . Знаю про це із власної шкільної науки.
Але саме вони, разом із мудрими Вчителями, вчили наполегливості, логіці й умінню долати труднощі. З часом знайшлися добрі душі(?), які вирішили: дітям важко, програма складна, треба рятувати! Так народився «симптом Сканаві»: головне – не щоб дитина навчилася, а щоб їй було легко.
Це називають «турботою про дитину». Я називаю це культом комфорту невігластва.
Замість того щоб, образно кажучи, кинути учня у воду й навчити плавати, йому підсовують надувний круг і лимонад. Щоб, не дай Боже, не втомився. Щоб не було зайвих стресів. Бо головне – комфорт.
А як відомо, комфорт – це лід, який поступово охолоджує будь-який вогонь пізнання. А без вогню – немає і справжнього навчання.
Офіційна політика в цьому контексті звучить так: щоб кожен міг «опанувати матеріал». Прекрасна ідея, яка на практиці перетворюється на планку, під яку зручно пролазити, а не стрибати. Як результат, у нашій освіті, образно кажучи, замість сходів вгору ми будуємо пандус вниз – щоб ніхто не втомився підніматися.
Підручники без складного: короткі тексти, прості приклади, передбачувані завдання. Це – коли половина сторінки підручника картинки, чверть – кольорові рамки, і десь на залишку – три речення про тему. А складне? А складне ми винесли за дужки, щоб не травмувати вразливу психіку.
І це повністю відповідає тому, що про сьогоднішню шкільну науку кажуть досвідчені педагоги: у ній, якщо щось вимагає надмірних зусиль, то вимагають прибрати або спростити, щоб не «відбити бажання вчитися».
Колись задачі Сканаві були «гарячим цехом освіти», де гартувався розум.
Сьогодні такий цех практично зник, або існує лише у вигляді окремих приватних репетиторів чи дуже невеликої кількості шкіл, які, образно кажучи, «тримають марку».
Переважна більшість закладів загальної середньої освіти витіснила складне на узбіччя, щоб усім було комфортно. І вогонь поступово гасне. Замість вогню – солодкий лимонад.
Ідеальним інструментом культу комфорту став національний мультипредметний тест. Він прогнозований, до його складання можна «натренувати», він без складних сюрпризів, вирішення яких потребує розумових зусиль, а не угадайки.
Псевдошкалювання його результатів за таблицями, навмання складеними чиновниками, створює ілюзію високих результатів навіть там, де складності не має і не могло бути. Головне, щоб кількість тих, хто не склав НМТ, цьогоріч не збільшилася, порівняно з попереднім роком… Бо тоді не можна звітувати про успіхи. Дарма, що вони лимонадні.
У пастку комфорту загнали вчителя. Від нього вимагають не освітнього прогресу усіх учнів, що досягти також складно, а формально заповнених журналів, таблиць оцінювання та «перемог» на олімпіадах, у МАН, на НМТ.
Спроба вчителя запалити полум’я складнішими завданнями часто викликає холодну хвилю обурення «яжемать» та адміністрації. Або, як влучно сказав один із старих педагогів: « Ми так боїмося перевантажити дитину, що розвантажили їй мозок до стану сплячки».
Сьогодні в багатьох школах (звісно, не у всіх) критерій «хорошого вчителя» змістився з результату навчання на емоційне задоволення учня.
І замість того щоб формувати інтелектуальну витривалість та навички розв’язування складних задач, частина педагогів зосереджується на ефекті шоу:
- танці, жарти, селфі на уроці – щоб було весело;
- мінімум вимог і максимум поблажок – щоб не втратити «лояльність» учнів;
- імітація навчання через красиві презентації, квести й «лайтові» завдання – щоб не було важко.
Це і є сучасна варіація симптому Сканаві: учень, за словами Тараса Шевченка «благоденствуєт», батьки задоволені, адміністрація хвалить – і лише знання тихо виходять із класу, не прощаючись. Їх замінили «позитивні емоції» та кольорові наліпки. Рівень TikTok-ролика.
Як і усілякі вчительські конкурси та премії…
Навіть у нових концепціях освітніх галузей від МОН серед пріоритетів – «комфортність умов», «індивідуальні траєкторії», «приємні відчуття від освіти». Усе звучить так, ніби освіта – це набір релакс-послуг у якомусь СПА-центрі. . А от про рівні навчальних досягнень, глибину знань, вимогливість – або нічого, або розмито, мов туман над болотом.
Чи змінить ситуацію профільна школа? Із того, що бачимо сьогодні, – навряд. Поки що вона більше схожа на чай «deluxe»: блискуча упаковка, рекламні гасла про «якість» та «унікальність», а всередині – звичайний шкільний пакетик із дещо іншим вмістом. Тільки п’ють його вже не всі – а ті, хто може дозволити собі купити квиток у цю «елітну» аудиторію. Про знання – якось потім, якщо залишиться час між селфі та презентаціями.
Тож симптом Сканаві – це про смисли. Час усвідомити, що у школі головне – не розваги, не харчування, не соцзабез і не розфарбовані стіни.
Це заклад освіти, у якому дитина має вчитися виходити за межі зони комфорту, долати труднощі й отримувати задоволення не від «приємних відчуттів» та «освітніх просторів», а від подоланої вершини у навчанні!
До яких дитину може привести лише потужний вчитель-інтелектуал. А таких із кожним днем стає все менше і менше…
Бо якщо цього немає – отримаємо покоління, яке думає: «Я все можу!» Але насправді не зможе розв’язати елементарну задачу в житті.
Симптом Сканаві підступний: він подається під соусом турботи. Але справжня турбота про дитину – це не зменшення планки, а допомога піднятися до неї.
Якщо ж замінити вершини на гамаки з лимонадом, отримаємо не мислителів і творців, а вічних відпочивальників із дипломом.
Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор.
Тетяна13.08.2025 в 11:20:53Повністю поділяю думку автора! Відверто і по суті. Ми перетворилися на студії розваг. Діти не намагаються добувати знання, а вчителі не мають сили тягти кожного "за вуха" ! Дуже вдячна за цей допис!- Євген12.08.2025 в 23:32:37Діти і так ледь вчаться, а ви їм труднощі... На клас 2-5, на потік - 10. Статистично достатньо генерується юнітів на підтримку критичних точок. Інші розповзаються по якімось конторам і допилюються на конкретиці. Було: слюсар по металу, по хлібу і по салу; стало: спеціаліст по маркетингу, лізінгу і петінгу. Будуть труднощі - взагалі буде "0". Коли навчання буквально старт-апило долю, труднощі були ефективні. В 1913 році за часів царя середня зарплата 360 карб. в рік; інженера - до 3000; професора - до 5000; земській лікар - до 1500... А так, прийдеться як на початку СРСР закупити американських інженерів і на красти німецьких науковців. Бо коли вибір, опанувати теорвер, сопромат, теормех і мати мінімалку або 2 раза в місяц в Будапешт на відеосесісію і 5000 дол. ...
- Солдат/вчитель12.08.2025 в 22:46:31Єдине, в чому автор помилився - знання не виходять з класу. Знання, як істинні джентльмени, не заходять туди, де їх не чекають - у класи...
- Дворецька Людмила12.08.2025 в 14:06:20Якби ще й прочитали це та почули не тільки в Міністерстві, а ,насамперед, ьатьки
- Петро12.08.2025 в 10:58:41Ці процеси деградації рукотворні і охопили всю Європу. Деякі "Пани" вирішили що це добре для них -- тупі і безвольні раби. Які будуть крутити систему не думаючи і не складуть їм конкуренції. Але відсутність конкуренції призведе до деградації і самих панів. Таким чином Європа і ми в тому числі, записуємо перед країнами Азії де конкуренція в освіті і житті на вищому рівні.
- Пенсіонер12.08.2025 в 10:51:55Стаття - набір гасел: "Колись задачі Сканаві були «гарячим цехом освіти», де гартувався розум", "Тож симптом Сканаві – це про смисли. Час усвідомити, що у школі головне – не розваги, не харчування, не соцзабез і не розфарбовані стіни." Відчувається школа - викладання історії КПРС. Збірник Сканаві "Для втупників до ВУЗів". "...Сканаві викликали в учнів і піт на чолі і бажання жбурнути зошит за вікно" - це літературне бачення п.Лікарчука. По збірнику розв’язували в фізмат класах та школах і при підготовці на фізмат та технічні спеціальності. ЗНО п.Лікарчука призвело до "зрівнялівки", а тепер Лікарчук розписує як все жахливо.
- Галина12.08.2025 в 08:57:32Так, це правда. Але погодьтеся, що й діти зараз зовсім інші. Я теж все життя працюю в школі, добре бачу , які вони вразливі. Будь -який примус викликає в них неймовірний спротив, породжує конфлікт. Зрозумійте, що вони вже живуть в зовсім іншому світі і пристосовуються під його виклики. Ми маємо бути мудрими і виваженими, щоб і навчити дитину, і не травмувати її. Поважаю професійних старших учителів, але про Бога, не тягніть своє минуле у сучасний світ, бо це не продуктивно. Краще розвивайтеся, навчайтеся, свій прекрасний досвід та мудрість пристосуйте до сучасних реалій, до особливостей теперішніх дітей. Я теж навчалася в СРСР, і теж вчилися не всі. У житті тисячі доріг, і кожен знайде свою.
- Повільніше12.08.2025 в 11:41:25Для Галина: давайте дітей призначимо на посади вчителів, а самі сядемо до них за парти :) те саме зробимо й в університетах, теж все віддамо в руки студентів, і їм легше так жити, і всі вони відмінниками будуть. А головне, всім буде весело і комфортно, принаймні в перші пару місяців :)
- Василь К.11.08.2025 в 23:08:20Пане Лікарчук. Правда все, про що пишете, але це далеко не вся правда - і ВИ, і мудромислячі педагоги про це знають. Що робити, коли у ВИШі беруть всіх?! Не вступають, а таки тягнуть вчорашніх неуків до вишів. Знаємо всі чому: аякже, студент не підлягає мобілізації. І що, хтось із цим зараз сперечатиметься? А те, що той майбутній студент не знає абетки чи таблички множення - кого це хвилює, аби проплата за навчання надійшла вчасно.
- Опс12.08.2025 в 07:46:17Для Василь К.: Ви праві, їх саме тягнуть в університети, якщо йдеться про контракт (грошенята - це головне!). Адміністрація не дозволяє встановлювати мінімальний рівень знань для відсіювання неуків. Підписав контракт, оплатив за 1й семестр - все, ти студент.
- Правдоруб11.08.2025 в 20:42:07Потрібно заборонити таблицю множення і теорему Піфагора, так як вони ображають розумово відсталих дегенератів.
- Гена Завізіон, старий комуніст11.08.2025 в 17:58:09Пізно... Треба було бити тривогу ще в кінці 80-х років. А зараз пити боржомі немає сенсу, нирки вже відмовили, тому хай митрофанушки п’ють лимонад, "втикають" у телефони, і ні по що не думають. Та й думати вже нічим. Це школи. У вишах та сама біда. Якщо ще столичні виші "тримають марку", то периферійні давно вже стали супермаркетами із продажу дипломів. Маємо те, що маємо. До речі, а міністерство не планує ввести до обов’язкового перегляду виступи 95-го кварталу?
- 44411.08.2025 в 22:04:01Для Гена Завізіон, старий комуніст: Не лише обов’язкова частина моноетеру, але й активна (спів)участь у кривавому шоу "Слуги слуг . . . . . . . . . . . народу"
https://osvita.ua/blogs/95173/
